Це була найбільша підпільна військова операція в окупованій Німеччиною Європі
Варшавське повстання було найбільшою підпільною військовою операцією в окупованій Німеччиною Європі. Запланований на кілька днів, воно тривало понад два місяці. Його головною військовою метою було звільнення столиці Польщі від надзвичайно жорстокої німецької окупації, під якою вона знаходилася з вересня 1939 року.

Читайте також: 25-річна українка організувала в Гданську “цех” підробки документів

Командування Армії Крайової припускало, що Червона Армія зі стратегічних міркувань скористується  можливістю аби  швидко захопити Варшаву та взяти її під свій контроль.

Прем’єр-міністр Станіслав Міколайчик, який наприкінці липня 1944 року пішов на переговори зі Сталіним, та сподівався що можливий спалах повстання у Варшаві зміцнить його позиції щодо переговорів.

Читайте також: “Житло на старт”. Коли в Польщі буде доступна нова житлова програма?

Думки прем’єр-міністра не поділяв головнокомандувач, генерал Казімеж Соснковський, який вважав, що в нинішній ситуації збройне повстання не має політичного змісту і в кращому випадку змінить одну окупацію на іншу.

Читайте також: Україна буде повертати до Польщі правопорушників які виїхали на батьківщіну

Дії радянської пропаганди також мали значення, коли поляки вирішували починати бої в столиці. Наприкінці липня на вулицях Варшави почали з’являтися заклики, у яких дискредитували командування Народної армії підпільних збройних сил. З іншого боку, радіостанція «Костюшко», підпорядкована Раді Союзу польських патріотів, закликала жителів Варшави негайно взятися за бій. У цій ситуації штаб Армії Крайової побоювався, що комуністична диверсія може призвести до неконтрольованих і стихійних збройних протестів проти Німеччини, очолюваних комуністами.

Наказ про початок повстання був виданий 31 липня 1944 року командувачем сухопутних військ генералом Тадеушем Коморовським. 1 серпня 1944 р. У столиці Польщі розпочалось повстання до якого приєдналося від 40 000 до 50 000 осіб повстанців. Однак лише кожен четвертий з них міг розраховувати на те, що почне його з пістолетом у руці.

Коли райхсфюрер СС Генріх Гіммлер дізнався  про повстання у Варшаві, він видав наказ, у якому заявив: “Кожного жителя Варшави треба вбити, забороняю брати в’язнів, Варшаву треба зрівняти з землею, нехай, це буде страшний приклад для всієї Європи».

63 дні повстанці вели героїчну та самотню битву з німецькою армією. Зрештою, через відсутність перспектив для подальших бойових дій, 2 жовтня 1944 року представники штабу Армії Крайової полковник Казимир Іранек-Осмецький “Ярецький” та підполковник Зигмунт Добровольський “Зіндрам” підписали договір про припинення бойових дій у Варшаві у штаб-квартирі обергрупенфюрера СС Еріха фон де Баха в Ожарові.

Відповідно до положень договору, солдати Армії Крайової мали можливість користуватися усіма правами Женевської конвенції 1929 року щодо поводження з військовополоненими, як тільки вони складуть  зброю. Такі ж правами мали отримати солдати Армії Крайової, які були захоплені німцями під час боїв з початку серпня у Варшаві. Німці надавали такі права військовополоненими, а також представникам повстанських допоміжних служб. Відповідно до вимог німецького командування, усі його жителі мали залишити місто.

Під час боїв у Варшаві було вбито близько 18 000 осіб повстанців, та 25 тисяч осіб було поранено.  Але найбільших втрат було серед мирного населення яка становила приблизно 180 тисяч вбитих. Решта жителів Варшави, близько 500 000 були вигнані з міста, яке було майже повністю зруйноване після повстання.

Спеціальні німецькі війська, використовуючи динаміт та важку техніку, методично знищували залишки вцілілих будівель протягом трьох місяців.

У зверненні до “До польської нації”, опублікованому на наступний день після капітуляції, Національна рада міністрів та Рада національної єдності з гіркотою заявили: “Ми не отримали ефективної допомоги. (…) До нас ставились гірше, ніж до союзників Гітлера: Італії, Румунії та Фінляндії. (…) Серпневе Варшавське повстання розвалюється одночасно, коли наша армія допомагає звільнити Францію, Бельгію та Нідерланди через відсутність ефективної допомоги.  Нехай справедливий Бог оцінить страшну шкоду, яку зазнає польська нація, і нехай справедливо покарає винних.

Розмір втрат, які зазнала польська сторона внаслідок повстання, викликає суперечки донині.

Фото: https://www.sejm.gov.pl/