Сейм Польщі ухвалив резолюцію, якою 2019 рік буде встановлено Роком Анни Валентинович, польської громадської діячки українського походження, опозиціонерки у період комуністичної Польщі, однієї із засновниць незалежної профспілки «Солідарність» та діячки Вільних профспілок Побережжя. Як повідомляє Польське Радіо, у документі наголошено на заслугах Валентинович у «створенні великого руху Солідарності та повернення Польщі незалежності», а також складено шану її «незломній позиції».

Читайте також: Український Уряд ухвалив механізм підтвердження кваліфікації медиків, які працевлаштовуються за кордоном

15 серпня 2019 року виповнюється 90-а річниця з дня народження Анни Валентинович, незалежної діячки Вільних профспілок та співзасновниці незалежної самоврядної профспілки «Солідарність».

«Історія життя Анни Валентичнович тісно пов’язана з долею поляків у 20 столітті – це як колективний портрет польських робітників, які встають з колін, аби повстати проти комунізму. Завжди скромна, своє життя вона сприймала як службу», – згадує в резолюції історик Славомір Ценцкєвич, називаючи Анну Валентинович «Анною Солідарність».

Читайте також: У Познані організували курси по вивченню польської мови для літніх українців

У 1970 році вона взяла участь а антикомуністичних робітничих страйках у Тримісті та в страйку у Гданській корабельні. Від 1978 року, як діячка Вільних профспілок Побережжя, вона зробила у своїй квартирі контактний пункт, редагувала та розповсюджувала незалежний журнал «Робітник Побережжя», а також була однією з організаторів святкування річниці Грудня’70 та розвивала пам’ять про жертв комуністичних вбивств робітників.

Читайте також: У Польщі розпочався «Тиждень допомоги жертвам злочинів»

Анну Валентинович переслідували та неодноразового затримували. У серні 1980 року її звільнили з роботи. Це стало безпосередньою причиною для початку 14 серпня страйку у Гданській судноверфі. Першою вимогою протестувальників було поновлення її на роботі.

«Валентинович спільно з Аліною Пєньковською зумовили продовження протесту 16 серпня і перетворили його у солідарний протест з робітниками, котрі протестували в інших закладах праці. Ініційована таким чином все більша хвиля протестів та страйків у багатьох містах Польщі змусила комуністів погодитися на перемовини та підписання домовленості зі страйкарями, що призвело до створення незалежної самоврядної профспілки „Солідарність”», – зазначено у резолюції.

Після введення воєнного стану в грудні 1981 року Валентинович була інтернована та ув’язнена. «У наступні роки вона продовжувала свою діяльність на підтримку незалежності Польщі. Вона була проти проведення Круглого столу та послідовно вимагала повернутися до ідей та вимог Солідарності. У вільній Польщі протягом багатьох років її недооцінювали і тільки в 2006 році президент Польщі професор Лєх Качинський нагородив її Орденом Білого Орла. Вона загинула у Смоленську 10 квітня 2010 року», – зазначено в документі.

«Сейм Речі Посполитої, визнаючи заслуги Анни Валентичнович на підтримку створення великого руху Солідарності і відновлення незалежності Польщі та складаючи шану її незломній позиції, встановлює 2019 рік Роком Анни Валентинович», – додано в резолюції.

Анна Валентинович загинула 10 квітня 2010 року унаслідок авіакатастрофи Ту-154М неподалік Смоленська. Вона була у польській делегації, котра мала намір взяти участь у заходах до 70-их роковин Катинського злочину.

Анна Валентинович (у дівоцтві Ганна Любчик) народилася 1929 року у селі Сінне (нині Садове) Рівненької області у багатодітній українській селянські родині. Під час Другої світової війни родина, у якої працювала Аня Любчик, виїхала з Волині в Центральну Польщу і забрала її з собою. Зв’язки із своєю українською родиною Анна Любчик-Валентинович відновила вже після падіння комуністичного режиму у Польщі і відновлення української незалежності.

Фото /prezydent.pl/