У школах Варшави, для яких міжнаціональні класи стали новою реальністю, працюватимуть спеціальні асистенти. Вони допомагатимуть знайти спільну мову учням, вчителям та батькам, попри мовні та культурні відмінності. Про ініціативу запросити до шкіл міжкультурних асистентів розповіла Польському радіо Аґнєшка Косович, голова правління фундації «Польський міграційний форум», котра буде реалізовувати проект. За її словами, якщо раніше у варшавських школах навчалася одна або дві українські дитини, то нині часто доводиться працювати зі школами, де є 30-40 іноземних учнів і, зазвичай, це саме учні з України.

Ба більше, сьогодні у Варшаві є школи та класи, в яких більше іноземних, ніж польських дітей. Також є польські діти, що повертаються до країни, але, наприклад, не говорять польською або вміють говорити польською, але не вміють ані писати, ані читати нею.

Читайте також: Український Уряд ухвалив механізм підтвердження кваліфікації медиків, які працевлаштовуються за кордоном

Зараз у Варшаві важко знайти школу, в якій немає іноземних дітей. І виявилося, що часто вчителі мають клопіт з тим, щоб порозумітися з дитиною, яка не говорить польською, або домовитись з батьками. Сама концепція міжкультурних асистентів «прибула» до Польщі з інших країн, але вже декілька років різні школи у Варшаві, насамперед, такі, в яких навчалися діти з центрів для біженців, мали таких асистентів. Бо виявилося, що особа, яка знає культуру цих дітей та їхніх батьків, допомагає школі порозумітися з ними, вирішити конфлікти, передати батькам важливу інформацію стосовно навчання. Тому такий посередник, хтось, хто допоможе одній та другій стороні добре зрозуміти один одного, позитивно впливає на те, як діти функціонують у школі.

Читайте також: У Познані організували курси по вивченню польської мови для літніх українців

У теперішньому проекті фундація може працевлаштувати лише трьох міжкультурних асистентів. Буде один асистент, який знає українську культуру і розмовляє українською, другий асистент, який знає в’єтнамську культуру і розмовляє в’єтнамською. І є бажання, щоб третя особа, яку працевлаштують, говорила б мовою гінді. Громадян Індії хоча й немає насправді дуже багато у Польщі, проте з ними вчителям найважче порозумітися. Кожен з цих асистентів мав би опікуватися декількома школами й мав би свої чергування раз або двічі на тиждень.

Фото ілюстративне