Працівники з України носять уніформу іншого кольору ніж поляки. Як повідомляє WP Finanse із посиланням на Gazeta Wyborcza, це “винахід“ керівника виробничої фірми з-під Варшави. Підприємець пояснює, що колір має вказувати на ступінь володіння польською мовою, але антирасистське об’єднання “Ніколи більше” твердить про порушення.

У польському відділі фірми Lindab, котра виробляє дахи та ринви працює 200 осіб, з яких 40 українці. Підприємство розташоване в селищі Вєрухово, що під Варашавою. Всі працівники носять блакитні штани та футболки різних кольорів — в залежності від посади. Так бригадир носить червону, механік — зелену футболку. Тим часом українцям видають жовті та помаранчеві. Ті перші призначені для осіб, які не знають польської мови, а другі для тих, хто володіє польською або ж англійською.

Читайте також: Українців Гданська запрошують взяти участь у пікеті консульства рф

І власне до такого “кольорового” поділу й має застереження товариство “Ніколи більше”. Доктор Анна Татар вказує на те, що така система відбирає працівників з погляду на походження. На думку представниці “Ніколи більше” в цьому випадку, поляки мають футболки зважаючи на характер роботи, яку вони виконують, а українці з огляду на національність. І це принизлива практика, вказування пальцем”. Аналогічну думку поділяє Наталя Паченко, засновниця товариства Євромайдан-Варшава. Вона твердить, що якби мусила працювати в іншому вбранні ніж колеги-поляки, тільки з огляду на те, що українка — почувалася б приниженою. Водночас, вона висловила думку, що жоден із українців офіційно не поскаржився через страх втратити роботу. “Такі працівники дещо прив’язані до роботодавця. Бо, якщо втратять працю, то матимуть тільки місяць на те, аби подати нову заяву про дозвіл на перебування і мусять в цей термін знайти іншого роботодавця, котрий захоче їх легально працевлаштувати” – наголошує пані Паченко.

Читайте також: Більша частина українських біженців задоволені життям у Німеччині, Польщі та Чехії

У свою чергу працедавець вважає, що прив’язка кольору футболки до знання мови має виключно позитивні моменти. За його словами, йдеться про спрощення контакту. “До прикладу, якщо бригадир має намір щось пояснити українцеві, котрий не знає польської, то може попросити допомоги в його співвітчизника в помаранчевій футболці — твердить роботодавець і запевняє, що працівників з України трактують ідентично з поляками, коли мова йде про винагороду, премії або святкові “бони”.

Не змогла однозначно оцінити ситуацію професор Моніка Левандовіч-Мачніковська, декан факультету Права та Соціальної комунікації вроцлавської філії Університету SPWP, до якої журналісти звернулися по коментар. На її переконання, “в випадку коли працівники з України отримують таку саму зарплатню як і поляки й працюють на основі аналогічних трудових договорів, то немає жодної дискримінації з огляду на основи трудового права. Інша справа, чи поведінка роботодавця не порушує гідності та інших особистих прав працівників”.

Фото ілюстративне /РАР/