Перші два роки після початку повномасштабної війни Настя вчилася онлайн – у своїй рідній школі з Донеччини, яка зараз в окупації. Екран був її єдиним зв’язком із вчителями, друзями, минулим життям. Вона не скаржилася, бо «треба триматися».

Читайте також: Безкоштовна освіта за кордоном: 352 українських підлітки завершили навчання у вечірній школі в Польщі

Та минулого вересня все змінилося: Настя прийшла до стаціонарної школи Фундації «Незламна Україна». Тут – українські програми, знайомі підручники, вчителі, які розуміють із півслова. Але головне – живе спілкування. І нові друзі. І можливість учити польську мову щодня – з викладачами, серед яких є і носії мови.

Через кілька місяців Настя сказала: «Я знову відчуваю життя». Саме такі інтеграційні школи – місток для українських дітей між двома світами. Щоби опинитися на другому боці – потрібно пройти шлях, побути на мосту, набратися сил і придивитися, а що там – далі.

Читайте також: Онлайн-школа «Незламна Україна» в Польщі: безкоштовна освіта для кожної української дитини

Я переконана: інтеграція – це не коли дитину одразу занурюють у незнайоме середовище. Це коли її м’яко підтримують. Коли дозволяють у власному темпі йти через той міст. Коли вона має змогу вчитися рідною мовою, але щодня крокує назустріч новій країні.

Читайте також: Учениця школи «Незламна Україна» виграла подорож до Діснейленду. Відео

У Польщі вже працює кілька стаціонарних шкіл, які поєднують українську та польську системи освіти. Це – не «осередки ізоляції», а місце, де об’єднуються для зростання та інтеграції. Не через тиск і стрес, а через повагу й поступовість. У нас також є учні, які навчаються в польській школі, а щосуботи приходять до нас на уроки української мови, історії та географії. Вони обрали такий шлях інтеграції: занурення у польську систему освіти та опора на свою ідентичність. Ми кажемо: твій досвід – це твоя суперсила.

Інтеграція – це процес, що не має шаблонів. Деякі діти поринають у польське середовище вже за кілька місяців, іншим потрібно значно більше часу. І це нормально. Важливо – мати вибір. Мати підтримку. Мати дорослого, який не тисне, а чує. Очевидно, польські школи роблять дуже багато.

З 2022 року вони прийняли сотні тисяч українських учнів. І водночас – їм потрібна допомога. Потрібні мовні асистенти, міжкультурні координатори, більше знань про досвід дитини-біженця. Бо йдеться не лише про мову. Це про безпеку.

Інтеграція – це шлях у два боки. І вона точно відбувається. Коли дитина починає жартувати польською, коли сміливо вітається з вчителькою української мови «Добрий день», а з вчителькою польської – «Dzień dobry», коли співає колядку і відламує opłatek за різдвяним столом.

Ми не хочемо, щоб наші діти втратили себе. Ми хочемо, щоб вони мали змогу стати частиною нового світу – не зрікаючись того, ким вони є. …У школі, де Настя навчається вже рік, не ставлять питання: «Ти вже говориш польською?». Там запитують: «Як ти сьогодні?».

І це – найкращий початок для будь-якого шляху.

Вікторія ОСАДЧА,

освітня експертка, президентка Фундації «Незламна Україна».

Слідкуйте за нами у соцмережах. Підписуйтесь на наш телеграм канал та сторінку у Фейсбук