“У 2018 році відкриємо чотири нові пункти пропуску на польсько-українському кордоні” – заявили на початку вересня під час Економічного форуму в Криниці голова Верховної Ради України Андрій Парубій і маршал Сенату Польщі Станіслав Карчевський. Щоправда, як повідомляє porteropa.eu, ані Польща, ані Україна, не забезпечили відповідних коштів в проектах держбюджетів на 2018 рік. Отож не варто очікувати полегшень в перетині кордону в наступному році.

Читайте також: Еразмус для молодих підприємців громадян України в Польщі. Що треба знати аби виїхати на обмін?

Спорудження одного невеликого пункту пропуску коштує щонайменше 100 мільйонів злотих. Для прикладу, два останні ПП: Будомєж-Грушів (2013 рік) і Долгобичів-Угринів (2014) коштували 146 і 147 мільйонів злотих відповідно. Тим часом Польща вже багато років підряд виділяє на інвестиції на кордоні смішно маленьку суму 25 мільйонів злотих на цілий кордон: з Росією, Білоруссю та Україною разом взятих. На кордон з Україною таким чином іде всього 10-15 мільйонів, що не вистачає навіть на основні потреби, а що вже кажучи про будівництво нових переходів, до того аж чотирьох в одному році.

Саме тому будівництво нових пунктів пропуску та переобладнання чинних дорожніх ПП до потреб пішохідного руху іде дуже повільно. Згідно з планами МВС Польщі, в найближчих роках побудують лише два пункти пропуску: Мальговиці-Нижанковичі та пішохідна частина ПП Гребенне — Рава-Руська. У 2018 році грошей вистачить лише на проектну документацію та отримання дозволів, будівництво має розпочатись у 2019 році та з огляду на нестачу коштів, не факт, що в тому ж 2019 році воно завершиться.

Читайте також: Польські спецслужби ліквідували групу диверсантів з Білорусі та Росії

Та є трохи позитиву — після двох років зволікання Києва, Україна в 2018 році нарешті освоїть кошти з польського кредиту для України. З цих коштів мають побудувати українську частину пішохідного термінала в Раві-Руській та будівництво і модернізацію під’їзних доріг до наявних пунктів пропуску та до планованого ПП в Нижанковичах. Без завершення цих інвестицій Польща навіть чути не хоче про яку-небудь розмову про нові переходи, окрім вже затверджених Мальговиців.

Читайте також: Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба – подав у відставку

Гроші — це не єдина проблема. Україна досі не дала формальної згоди на зміну польсько-української та українсько-словацької угод про порядок перетину кордоні в ПП Мальговиці-Нижанковичі та Ужгород — Вишне Немецьке, які б дозволили запустити в них пішохідний рух. При чому офіційний Київ підтверджує необхідність такого кроку — справу гальмує звичайна бюрократія.

2015 року Словаччина завершила будівництво сучасного пішохідного термінала на своїй частині пункту пропуску в Ужгороді. Тоді ж мало завершитись будівництво української частини пішохідного термінала, а Братислава і Київ до 2015 року повинні були змінити правову базу, щоб дописати до чинної угоди про пункт пропуску всього лиш чотири слова: “та пішоходів і велосипедистів”.

Словаччина свою частину завдання виконала в 2015 році та ще допомогла Україні отримати європейську дотацію на українську частину інвестиції. Проте постмайданна Україна ці гроші вкрала, а будівництво навіть не почалося. Як не важко здогадатись, репутація України у словацьких партнерів через це впала до дуже низького рівня — Україну там за такі речі вважають ледь не країною третього світу та наголошують, що вже навіть у Росії нема такого нахабства і такої неповаги до словацьких партнерів.

Україна при цьому ще мала можливість частково виправдати цю ситуацію — швидко оголосити новий тендер, а паралельно з цим, невідкладно погодити зміни до угоди, які уможливили б запуск пішохідного руху на основі наявної інфраструктури. Цей варіант, зрештою, офіційний Київ планує — тільки на словацькому боці рух пішоходів та автомобілів буде фізично розділено, а на українській частині пішоходи будуть проходити узбіччям дороги і їх будуть контролювати в цих самих будках, що і водіїв. У вересні 2016 МЗС України обіцяло погодити всі формальності до кінця червня 2017 року.

Маємо жовтень, а проект протоколу про зміну угоди зі Словаччиною надалі лежить у шухляді бюрократів з МЗС України та чекає підпис. Хоча справа банально проста і її можна було погодити вже давно, не даючи приводу російським тролям для доведення на цьому прикладі, що Україна не спроможна впоратись навіть із найпростішими завданнями.

Фото ілюстративне /loda.gov.ua/