Наприкінці минулого року, Європейська комісія вийшла назустріч російській компанії Ґазпром, і дозволила їй збільшити потужність використання газопроводу з 50 до 80 відсотків. Таке рішення Єврокомісії викликало спротив Польщі, а Польська нафтогазова комапнія PGNiG подала до Європейського суду позов проти Єврокомісії за таке її рішення, суд взяв до уваги заяву польської компанії та заблокував постанову Єврокомісії.
Читайте також: “Житло на старт”. Коли в Польщі буде доступна нова житлова програма?
Справу енергетичної безпеки в регіоні прокоментує Пйотр Мацьонжек з порталу Defence24. ОПАЛ протяжністю 470 км, іде вздовж західного кордону Польщі, навіщо він потрібний?
Читайте також: Україна буде повертати до Польщі правопорушників які виїхали на батьківщіну
П.М.: Це суто політична справа, а не питання бізнесу. ОПАЛ – це елемент газопроводу Північний потік, який має транспортувати газ із Росії безпосередньо в Німеччину, в обхід транзитних країн, як Польща та Україна. Отже, політичний чинник тут дуже чіткий, оскільки, можна сказати, що це енергетичне співробіництво між Росією та Німеччиною, яке розвивається без урахування країн Центральної Європи. Що, в свою чергу, дозволяє росіянам здійснювати тиск на нас та наших сусідів, бо якщо поставки газу будуть зменшені, то Німеччина і так отримає своє за посередництвом балтійського маршруту, який ніяким чином не є з нами пов’язаний. Ось про що йдеться.
Читайте також: Безхатченків з України підозрюють у резонансному вбивстві у центрі Варшави
Отже, якби Ґазпром почав активно використовувати гілку ОПАЛ, тоді Ямальський газопровід, який проходить через територію Польщі, втратив би своє значення.
П.М.: Природним наслідком розвитку транзиту в обхід Польщі, за посередництвом Північного потоку та далі ОПАЛ, у напрямку Чехії, Словаччини, південної Німеччини, може стати «загашування» газопроводу через Польщу. Якщо ми не будемо ефективно захищатися, безумовно настане такий момент, що інфраструктура, яка знаходиться на нашій території не буде росіянам та Західній Європі потрібна.
Тоді, що означало б для Польщі рішення про те, що Ямальський газопровід закривають. Які це могло б мати наслідки для енергетичної геополітики в нашому регіоні?
П.М.: Дотепер ситуація складається так, що велику частину російського газу ми беремо з білоруського та українського напрямків, і тут гарантом передачі є інтереси західних країн. Росіяни побоюються обмежити транзит за посередництвом цих країн, оскільки це некорисно вплинуло б на німецького споживача, який для росіян є дуже важливим, стратегічним. Тобто газу має бути стільки, щоб у газопроводі був відповідний тиск, тоді всі отримають свою частку. Якщо тиск у трубі зменшується, значить німецький споживач, який знаходиться на кінці газопроводу, не отримує своєї частини. Що стосується газопроводу Північний потік та його сухопутної гілки ОПАЛ, то дотепер вони не були використані в повних масштабах. У ЄС маємо закон, що ця сама компанія не може бути водночас оператором газопроводу, його власником та ще постачальником, оскільки це породжує монополію.
Це і є так званий третій енергопакет ЄС.
П.М.: Саме так, натомість Ґазпром, хоче укріпляти свої позиції мнополіста, хоче отримувати прибутки і мати політичні впливи, оскільки в Росії газ завжди означає політику, а не лише бізнес. Ґазпром хотів би повністю перейняти контроль над трубопроводами, постачати сировину і вирішувати про все. Це дуже небезпечна ситуація, яка суперечить правовим засадам ЄС. Уперше, дуже різко, устремління Польщі та Росії зіткнулися в період української кризи, тобто в 2014 році, коли росіяни загарбали Крим, а згодом розгорнули війну в Донбасі. Європейський Союз, зокрема з ініціативи Польщі, започаткував проект енергетичного союзу, основою якого мала стати енергетична солідарність країн Євроспільноти. І тут складається така ситуація, що з одного боку маємо енергетичний союз, з іншого, натомість, торік у жовтні Європейська комісія приймає рішення про збільшення доступу росіян до газопроводу ОПАЛ. Це показує наскільки сильні зв’язки Німеччини та Росії.
Проте, спостерігаючи за подіями в світі можна зробити висновок, що позиція Ґазпрому досить сильно похитнулася, а отже, росіяни намагаються всілякими можливими засобами її укріптити, оскільки європейський ринок для них стратегічний.
П.М.: Тим часом, у світі спостерігаємо за негативними для росіян тенденціями, які можуть підірвати панівну роль цієї компанії в Європі, у мене на увазі, в основному, сланцева революція. Америка вже постачає свій газ в Європу, і це стосується не лише західних країн, але й Польщі, та взагалі регіону, також й України. Для Ґазпрому – це просто смертельна загроза, тому Ґазпром мусить відреагувати. Збільшення пропускної здатності та дедалі більша кількість сировини, яку можна ввіпхнути до Центральної Європи через Німеччину об’єднує ринок, тобто росіяни своїм газом хочуть вщент заповнити європейський ринок, щоб для американського газу не було місця.
А що стосується Німеччини, які інтереси, в цьому контексті, реалізує Берлін?
П.М.: Дані з минулого року, що стосуються німецької економіки, чітко вказують на стратегію «загашування» всіх атомних реакторів. Трагедія в японській Фукушімі стала політичним претекстом для того, аби Німеччина відмовилася від атомної енергетики, і перейшла до використання відновлювальних джерел енергії, тобто вітряків, фотоелектричних панелей, тощо. Тут чітко видно, що в німців із тим проблеми, витрати – астрономічні, просто нечувані, енргетична трансформація не відбувається так скоро, як Німеччині хотілося б, і трапляються ситуації, коли в Німеччині просто бракує енергії. Натомість ідеальним стабілізатором у такій ситуації є російський газ, і ось маємо повну синергію інтересів Німеччини, яка проводить свою енергетичну трансформацію, з Росією, яка є основним постачальником газу.
І вже на закінчення питання про візит Анґели Меркель до Польщі, який відбудеться вже незабаром, чи це добрий момент, щоб з німецькою канцлер обговорити питання і газопроводу ОПАЛ, і взагалі російської позиції в Європі?
П.М.: На мою думку, це стане основною темою переговорів, бо хоч не бракує думок, що енергетика, можливо, не є надзвичайно суттєвою темою, та все таки, – це такий сектор, який хоч малопопулярний, переплітає між собою політику, гроші, економіку, тобто абсолютно найважливіші інтереси держави. Отже, я не уявляю собі, щоб уряд Польщі не обговорив цього питання під час візиту до Польщі канцлер Анґели Меркель. Тут виникає лише одна справа, в який спосіб питання газопроводу ОПАЛ та ширше Північного потоку 2 буде піднято.
Гостем ефіру був експерт з порталу Defence24 Пйотр Мацьонжек.
PR24/Л.І.
