«Україна – межі допомоги» – статтю з таким заголовком друкує «Rzeczpospolita». Її автор, Анджей Таляґа з Warsaw Enterprise Institute, пише, що «Польщі Україна потрібна. Підтримка України, зокрема, в нарощуванні військової сили, лежить в польському інтересі». Але, як зауважує Таляґа, «двосторонній військовий союз чи поєднання збройної промисловості Польщі та України стало би перебільшенням і створило би для Польщі більше ризикованих ситуацій, ніж би ці ситуації віддаляло. Безпечнішою формою допомоги для України є вишколи українських військових, наближеня їх до стандартів НАТО, щоб ця армія стала гідним противником Росії».
Читайте також: Оцінки з українських суботніх шкіл у Польщі визнаватимуться автоматично – рішення українського уряду
Так Анджей Таляґа відповідає на політичний проект союзу та співпраці оборонної промисловості, яку представили на шпальтах видання «Rzeczpospolita» голова Комісії закордонних справ Верховної Ради Ганна Гопко і депутат Віктор Романюк. «Вони пропонують союз, який охоплює енергетику і оборонну галузь, і який стане відповіддю на слабку ефективність західних санкцій проти РФ після анексії Криму», – читаємо. «В теорії – продовжує Таляґа, – такий альянс зміцнив би позицію Польщі в регіоні й дав би Варшаві інструмент впливу на Київ, щоб збільшити зону безпеки Польщі на сході Європи. Але в практиці – це готовий рецепт катастрофи». Автор статті наводить приклад військового союзу між Польщею та Україною у 1920 році, який «завершився інтернуванням українських військових у польських таборах. І це стало ганьбою Другої Річпосолитої. З тої співпраці для Польщі випливає висновок, що українська армія тоді була і є сьогодні надто слабкою, що стати нашим справжнім союзником, і основний тягар війни було би змушене взяти на себе Польське військо. Для українців – це сумний доказ того, що поляки без докорів сумління вміють позбавитися союзників, коли вони перестають бути потрібними», – пише Анджей Таляґа.
На шпальтах видання читаємо теж що «військовий союз Польщі та України нині є божевільною ідеєю. Але не мусить бути нею через 15 рокі, коли обидві сторони дозріють ментально, політично та організаційно. Україна ж повинна до цього часу протриматися як незалежна держава».
Я.С.
