Наприкінці 1960-х років команда Владислава Гомулки, який керував комуністичною Польщею з жовтня 1956 року, вирішила провести обмежену економічну реформу. Неозброєним оком було видно, що система стає дедалі неефективнішою в економічному плані. Реальна заробітна плата зростала символічно – приблизно на 1% на рік.

Читайте також: Оренда віртуально офісу у Варшаві або Гданську

Частиною цієї реформи, яку підготувала група, очолювана членом Політбюро, секретарем Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії Болеславом Ящуком, було заплановане підвищення цін на низку товарів першої необхідності, зокрема на їжу. Фінансової компенсації населенню не передбачалося. Натомість передбачалося зменшити передплату на радіо та телебачення, збільшити надбавки для сімей з найменшими доходами. Також планувалося, що певні групи товарів стануть дешевшими. Переважно, це товари, які рідко купують: телевізори, холодильники, пральні машини тощо. Партійне керівництво вирішило що підвищення цін повинно бути введено протягом ночі з суботи на неділю, з12 на 13 грудня, аби товари можна було спокійно інвентаризувати та змінити ціни.  Отак, з ранку 13 грудня, люди побачили в магазинах нові вищі ціни, що викликало велике обурення та критику до комуністичної влади. Наступного дня в понеділок 14 грудня, рано вранці, на Гданській судноверфі розпочався страйк.

Зрозуміло що ніхто з партійного керівництва не мав жодних серйозних намірів вести переговори з протестуючими працівниками. Почалися перші затримання міліцією.
Наступного дня, у вівторок, 15 грудня, конфлікт тільки загострився. З самого ранку працівники суднобудівного заводу пройшли до будівлі штабу міліції, де, як вони вважали, мали бути їхні колеги, затримані попереднього дня. Натомість пролунали перші постріли по демонстрантах, з’явилися перші вбиті люди. Бій був набагато жорстокішим і кривавішим, ніж у понеділок. Цього разу демонстрантам вдалося підпалити будівлю KW PZPR (Центральний комітет Польської об’єднаної робочої партії). У багатьох районах Гданська відбувалися криваві сутички, кількість вбитих та поранених збільшувалась.Партійним керівництвом було прийнято рішення ввести в місто великі військові сили та додаткові підрозділи міліції з внутрішньої частини країни. Конфлікт набув нової динаміки.

Читайте також: Стрімкий ріст цін на яйця в Польщі та чи можливий дефіцит цього продукту? Знаємо відповідь

Тим часом у Гданську, демонстрантами були спроби звести барикади, почали використовувати пляшки із запальною суміщу, але армія застосовувала вогнепальну зброю. Кілька людей було вбито, близько п’ятисот затримано. В цей самий час протести поширилася на інші міста. Страйки відбувалися в Гданську, Гдині, Ельблонгу та Слупську. У наступні дні в інших регіонах країни, наприклад у Кракові чи Валбжичі, розпочались страйки та навіть вуличні демонстрації. Однак найбільша трагедія сталася 17 грудня в Гдині.

Читайте також: У Варшаві зберуться українські та европейські технологічні спеціалісти для розробки новітніх медіарішень. Найкращому – грошова нагорода.

За офіційними даними, за один день, 17 грудня, на вулицях Гдині, було розстріляно 18 людей.
На передодні трагічних подій, Увечері 16 грудня попереднього дня віцепрем’єр-міністр, а також член Політичного бюро Станіслав Кочиолек, виступаючи на місцевому телебаченні, закликав людей приходити на роботу вранці. Повіривши у цю промову, тисячі людей пішли на роботу. До залізничної станції Гдиня-Сточня, прибуло багато поїздів, повних людей. Дорога до порту та судноверфі заблокували армія та міліція. Вранці, близько шостої ранку, людей, які просто йшли на роботу, почала обстрілювали армія та міліція. Розпочалась жорстока акція придушення. По місту кружляли воєнні машини, з яких кидали гранати та петарди. За деякими відомостями, по мирному населенню також стріляли з вертольотів які літали над містом. Шоковані люди почали формувати кілька процесій – три чи навіть чотири – на чолі яких, на дверях несли вбитих людей. Їх символом став Янек Вішневський..

У тому ж будинку, де Ян Маріанський підписав угоду зі страйкуючими двома днями раніше, міліція створила приміщення для тортур, де затриманих людей катували з надзвичайною жорстокістю.
19 грудня вранці громадський транспорт припинив рух. У другій половині дня, за згодою Генерального міського страйкового комітету, поїхали трамваї та автобуси з банерами “Страйк триває”, “Ми підтримуємо працівників судноверфі” тощо. Представники муніципальної та провінційної влади розпочали переговори з протестувальниками. Першим їх постулатом була можливість створення незалежних профспілок.
У другій половині дня 20 грудня відбулося 7-е пленарне засідання ЦК. На порядку денному був лише один пункт – зміна посади першого секретаря ЦК. Головною метою змінити першого секретаря ЦК до 19.30, щоб Едвард Гірек, міг щодня вийти в ефір телебачення із заспокійливою промовою на адресу громадськості. Зміна посади першого секретаря закінчила найбільш жорстоку, криваву фазу кризи. Щонайменше 45 людей загинули та понад 1160 отримали поранення.

Однак зміна на чолі PZPR не означало закінчення кризи. Лише через 10 років у Гданську відбудеться новий страйк який стане поштовхом до системних змін, які в підсумку призвели до падіння Польської Народної Республіки та інших країн народної демократії від Східного блоку, повернення суверенітету Польщею та створення Третьої Республіки.

Матеріал підготував Юрій Забіяка