За одними відомостями, місто назване на честь військових діячів Російської імперії Миколи та Василя Каховських, за іншими – тільки на честь Василя Каховського, який був першим російським керівником Таврійської області після її анексії 1783 року.

Читайте також: Кулеба прокоментував припинення консульських послуг для чоловіків за кордоном

Форма прізвища, від якого утворена назва міста, польська (пол. Kachowski, відомий також давніший варіант Kоchowski), що в суфіксальній частині також збігається з російською (Коховский). Давній шляхетський рід Каховських (Коховських) походив із Сандомирського воєводства. Предки Миколи та Василя Каховських володіли землями на Смоленщині, яку в ХVІІ столітті завоювало Московське царство. Каховські перейшли на службу до царя.

В українській мові, серед іншого, закріпилося два типи прізвищ прикметникового типу: на -овський (під впливом польської та російської мов) та на івський (згідно з ікавізмом – панівною тенденцією української мови замінювати давнє о на і в певних позиціях). Тому в нашій писемній мові засвідчено форми Кохановський, Кулаковський, Петровський, Немировський та Крижанівський, Лубківський, Русанівський, Яворівський тощо.

Читайте також: Тисячі безкоштовних квитків для молоді аби подорожувати Європою. Хто та на яких умовах може їх отримати?

Оскільки назва Каховка похідна від Каховський, то в ній і залишилося о в наростку. Можна припустити, що якби українська мова вільно розвивалася впродовж ХХ століття, то, імовірно, згадана панівна тенденція ікавізму зачепила б усі прізвища такого типу, і ми б навіть польські прізвища відтворювали допомогою суфіксів -ів та -ськ (гіпотетично: Кахівський, Кохівський). До речі, в “Енциклопедії українознавства” подано форму Кахівка та похідні Кахівське (море), Кахівський (гідровузол) як єдиноприйнятні, але в цьому виданні немає статті, присвяченої роду Каховських.

Читайте також: 25-річна українка організувала в Гданську “цех” підробки документів

Тут наш читач тонко відчув, що в назві Сєвєродонецьк щось не так з погляду відповідності засобам української мови. Справді, якби це місто було в Росії, то українською мовою його треба було б відтворювати Сєверодонецьк, а оскільки це українське місто, то тут мають діяти інші мовні закони.

Історія назви цього міста досить заплутана, уперше вона з’явилася тільки 1950 року без належної адаптації до законів української мови. Під впливом російської мови в офіційному вжитку спочатку закріпилася назва Сєверодонецьк, а потім Сєвєродонецьк (схвалена постановою Верховної Ради, з 1995 року панівна форма в офіційному вжитку).

В українських енциклопедичних довідниках, мовних кодексах, зокрема в “Українському правописі” (1990) (§ 108), засвідчено форму Сіверськодонецьк, що відповідає законам української мови. У деяких сучасних друкованих виданнях наявна форма Сіверодонецьк, яка також узгоджується з традиціями українського словотворення.

До цієї форми треба підходити з двох позицій. По-перше, дотримуватися офіційно закріпленої назви, щоб не спричинити хаосу в документах.

По-друге, всіляко популяризувати ідею, що назва міста має відповідати законам української мови, а отже, існує потреба порушити за народною ініціативою перед Верховною Радою питання про перегляд офіційної назви цього поселення.

Підготовлено за матеріалами BBC NEWS – УКРАЇНА