Підготовлено за матеріалами ББС – Україна.

Читайте також: 25-річна українка організувала в Гданську “цех” підробки документів

Кожна економічна криза в історії незалежної України супроводжувалася великими хвилями міграції українців за кордон. Так було у 90-х роках, після глобальної кризи 2008/2009 років і економічного падіння України через війну на Донбасі. Та й в часи більшого достатку чимало українців мріяли про міграцію.

Розповідаємо про Ірландію, де українська діаспора з’явилася в останні 20 років. “Смарагдовий острів”, як називають Ірландію, зараз є домівкою для кількох тисяч українців. Громада зростає, бо з 2010-х років сформувався новий тренд – дедалі більше талановитих працівників українського IT-сектору переїжджають на роботу до Дубліна, де розмістили свої офіси такі гіганти як Google, Facebook та інші. І йдеться не лише про програмістів.

Читайте також: “Житло на старт”. Коли в Польщі буде доступна нова житлова програма?

Українська міграція до Ірландії почалася на початку 2000-х. Туди їхали, щоб працювати на будівництві, м’ясокомбінатах, фермах, на прибиранні або інших некваліфікованих роботах. Минули роки – багато з цих людей встигли змінити професію, виростити дітей, отримати громадянство Ірландії та навіть створити бізнес. Серед них – Руслан Мочарський. Руслан дуже задоволений умовами бізнесу в Ірландії.

Читайте також: Україна буде повертати до Польщі правопорушників які виїхали на батьківщіну

“Жодного разу з моменту відкриття компанії ми не зіткнулися з вимогами хабарів. Ірландія, мабуть, одна з найкращих країн світу щодо підтримки бізнесу”. Під час пандемії держава намагається допомогти підприємцям. Наприклад, відшкодовує частину зарплати тих робітників, які працюють повний робочий день, та виплачує допомогу тим, які не працюють, але зберігаються у штаті.

Руслан каже, що ніколи не відчував якогось зверхнього чи дискримінаційного ставлення в Ірландії. Громадянство подружжя отримало після шести років проживання в країні.

Для уродженця Тернополя Михайла Баскіна шлях до Ірландії почався у Лондоні, куди він поїхав 1998 року. “Ми не заробітчани, я стараюся уникати того слова. Експати, мені здається нам більше личить. Ми – частина України”, – каже Михайло. Навесні 2014 року він заснував інформаційний портал “Ірландська хата”, який наразі має понад 2000 підписників у Facebook.

“Я зрозумів, що для українців Ірландії немає сторінки, яка могла б розповісти про якісь події в Ірландії. Це спочатку був проєкт мене одного. І я його вів жахливо. Ну а що ви хочете від водія? Я заново вчився писати, і не знаю наскільки навчився”.

Потім в Михайла з’явилася помічники. Зараз “Ірландська хата” розповідає українцям про актуальні події та цікаві моменти в історії Ірландії, а також організовує інтерв’ю з українськими митцями.

Українці Ірландії – досить невелика громада, яка згідно з переписом 2016 року нараховувала лише 1785 людей і не входила до топ-10 національних громад Ірландії. А найбільше в Ірландії 5 років тому було поляків, британців, литовців, румунів та латвійців. Загалом же понад 11% населення країни були іноземцями. Втім, частина українців вже отримала ірландське громадянство, тож можуть бути позначені в даних перепису як ірландці. За словами активіста української громади Михайла Баскіна, вважається, що в Ірландії проживає приблизно 5 тисяч українців. З 2008 року діє Асоціація українців в Ірландії.

BBC News Україна запитала про те, скільки ж в Ірландії українців і як їх сприймають ірландці професорку географії ірландського університету Мейнут Мері Гілмартін. Вона є провідною дослідницею міграції і авторкою книги “Ірландія та міграція у XXI сторіччі”.

Пані Гілмартін каже, що окрім даних переписів населення, про кількість українців в Ірландії можна оцінювати за виданими картками Personal Public Service Number, які необхідні для сплати податків та отримання соціальних послуг.

“З 2016 року їх отримували приблизно 300 українців щороку, з великим стрибком у 2019 році – 600 людей, і потім ця кількість знову впала у 2020 році”, – каже вона. Історичний пік отримання українцями цих номерів, за її словами, припав на 2001-2003 роки.

“Це було перед розширенням ЄС, існувала система дозволів на роботу, а коли почалося розширення (2004 рік), цю систему закрили”, – пояснює вона. За її словами, відбувається зміна профілю української громади.

“Я порівняла дані з переписів 2011 та 2016 років – у 2016 році пропорція українців, які працювала в більш кваліфікованих секторах, зросла, і навпаки кількість тих, хто працює в промисловості, зменшилася”, – каже вона. Цьому сприяє і державна політика.

“Держава чітко робить пріоритетом тип міграції для технологічних компаній, щоб ці люди отримували доступ до робочих віз і пізніше вони мають доступ до громадянства”, – пояснює професорка. Пані Гілмартін сумнівається, що в суспільному сприйнятті в Ірландії маленька українська громада взагалі є помітною.

“Поляки – це така спільна категорія у сприйнятті для всіх, хто з Центральної та Східної Європи. Литовців в Ірландії часто теж називають поляками, і вони не дуже раді цьому. А українці ще менш помітні”, – каже професорка. Так само ірландці не є обізнаними про історію та культуру України. Інформація про Голодомор, наприклад, – це про знання спеціалістів, а не суспільства.

“Загалом ірландське суспільство відкрите до міграції з країн Центральної та Східної Європи”, – каже професорка. Багато таких мігрантів переїжджають не тільки до Дубліна, але й до маленьких міст та сіл.

“Я думаю, що культурні подібності – щодо раси, релігії, родинних структур – полегшують інтеграцію мігрантів з Центральної та Східної Європи в Ірландії”, – каже Мері Гілмартін. Проблеми, які непокоять українців Ірландії, вона називає актуальними і для ірландців.

“Ціни на житло безглузді. Отримати доступ до житла реально складно, Airbnb мала великий вплив, власники житла надавали їй перевагу, а не тим, хто шукав житло на довгий термін, також впливав розвиток готелів”.

“Охорона здоров’я не така погана, як медична система в США, але зовсім не така доступна, як медичні системи в багатьох країнах Європи”, – додає вона, і каже, що “медичний туризм” українців з Ірландії на батьківщину не дивує – так само поляки їдуть на канікули до Польщі лікуватися.

Участь українців у політичному житті країни поки що не спостерігається. Поки вони не є громадянами, вони можуть брати участь лише у місцевих виборах і громадських кампаніях.

“Українська громада достатньо мала, щоб мати велику і помітну присутність. І якщо є якісь проблеми, які непокоять громаду, вони можуть шукати підтримку і солідарність в інших громад щодо цих проблем”, – радить професорка.

Пані Гілмартін також попереджає, що нелегальна міграція до Ірландії має ризики, хоч з країни щороку депортують лише приблизно 200 нелегальних мігрантів і є шляхи, які використовують люди, щоб ухилитися від депортації.

“Але якщо ви опинилися в такій ситуації – ви дуже вразливі перед експлуатацією з боку роботодавця”. Нещодавно український тургід та письменник Максим Беспалов став першим автором, який видав книгу про Смарагдовий острів українською.

“Буває, що приїжджаєш в якесь місце, і відчуваєш себе як вдома. Там все цікаво і все імпонує. Це в мене так з Ірландією”, – пояснює Максим свою пристрасть. На його думку, є спільні моменти в долі Ірландії та України, які завжди викликатимуть інтерес українців.

“Як і історія українців, історія ірландців – це боротьба за саме право існувати. У нашій історичній долі та менталітеті з’явилося багато спільного – недовірливість, бажання жити скраю, недовіра до держави і прагнення до свободи – це нас об’єднує”.

“Люди хочуть, щоб їх не чіпали, – це одна з особливостей ірландського менталітету – бо кілька століть їх чіпали. Але коли починають чіпати, стають пліч-о-пліч, щоб захищати свою свободу. Як і українці”. Втім, сам Максим переїжджати до Ірландії не збирається.

“Я ще не там, бо Україна мені подобається більше, ніж будь-яка інша країна. Я навіть уявити собі не можу, що доведеться постійно жити в тих погодних умовах. Декому подобається, але я люблю сонечко і тепло”.

А чи ви популізуєте українську культуру серед польського суспільства? Напишіть про це у ваших коментарях.