26 листопада у Гданську відбувся мітинг-перформенс який організувала команда Об’єднані_Ґданськ/Zjednoczeni_Gdańsk. Метою акції було привернення уваги польського суспільства до питань обміну та підтримки військовополонених України, бранців Азову, заводу Ілліча та бійців 36 бригади морської піхоти.

Читайте також: Понад 80 тисяч вакансій в Польщі чекають на працівників. Кого шукають працедавці?

Фото Denys Ganda

“Наша мета, донести до суспільства – те що відбувається в російському полоні, це тиха смерть. Багато військових, зокрема дівчата, яких випустили з полону, говорять що вони постійно чули крики військових яких катують під час перебування в російських катівнях”, каже Анна Гришакова, співорганізатор громадської ініціативи Об’єднані_Ґданськ/Zjednoczeni_Gdańsk.

Читайте також: Скільки заробляють президенти польських міст?

Читайте також: Скільки іноземців працюють в Польщі, та звідки вони?

Фото Denys Ganda

Під час акції на вулиці Довгій у Гданську, організатори організували перфоменс, який мали можливість прослухати та побачити учасники акції, та перехожі. Це своєрідне нагадування для всіх патронатних служб, ООН та Червоного хреста – що полон це пекло, а полонених в камерах чують лише їх кати, інші полонені побратими та посестри й бетонні стіни тюрем.

Фото Denys Ganda

“Мене в першу чергу вразила фотосесія Валерії “Нави” військової бригади Азов. Вона та обличчя хлопців яких знаєш особисто і які стали рідними за час російського вторгнення, дали мені сили вистояти на морозі з оголеним серцем та душею на виворіт”, – каже Анна Гришакова.

Фото Denys Ganda

Бо з середини горіла лють що зігрівала і давала паливо до Дій. Об’єднані як громадська ініціатива сформувалися після теракту в Оленівській колонії з ночі з 28 на 29 липня 2022 і ми продовжуємо не покладаючи своїх сил робити все від нас залежне, щоб привертати увагу до потреб військових і медиків ЗСУ.

Фото Denys Ganda

На акції в Гданську було присутньо близько 140 осіб, серед них родини полонених 36 бригади морської піхоти та 501 батальйону морської піхоти й бригади Азов. Також на акцію було запрошено представників консульства України в Гданську, та представники білоруської організації Chatka.

Фото Denys Ganda

“Мітинг – це розірване серце, від розуміння, в яких нелюдських умовах, перебувають полоненні, це також біль, яку ти відчуваєш наживо коли бачиш Аню, яка без теплого одягу стоїть на холоді із зав’язаними руками, показуючи нелюдські умови наших військовополонених. З іншої сторони, це розірване на шматки серце зліплюється, коли я бачу стільки небайдужих людей, з такою ж самою позицією і таким же болем та смутком в очах приходять на мітинг. В такі хвилини я розумію, що якби не ці люди, якби не такі як вони, можливо ми вже давно програли б цю війну”, – ділиться емоціями Ігор “екей Котовський” Романюк, співорганізатор Об’єднані_Ґданськ /Zjednoczeni_Gdańsk.

“Після мітингу відмічаю асоціацію родин захисників Азовсталі. Вони пишуть “дякую, що пам’ятаєте”. Я пишу відповідь та стираю, роблю так декілька разів. Що відповідати? І вам дякую? Дякую за захист? Дякую за все?”, – каже Катерина Алексієнко, співорганізатор Об’єднані_Ґданськ /Zjednoczeni_Gdańsk.

Фото Denys Ganda

“Аня стоїть перед нами в білій майці, прапорі та шкарпетках зі стягнутими руками. Стоїть довго, поки всі слухають аудіо криків і свідчення полонених. Самий щемкий момент – коли підходить літня пані та турботливо поправляє прапор. Відчуваєш ніби все буде добре. Відчуваєш надію. Відчуваєш що ти в правильному місці”, – додає Катерина Алексієнко.

“Ти як , тихенько питаю Аню, натягуючи на неї одяг. Норм каже, головне не плакати, бо сльози нема як витирати. До мікрофона запрошуються родини полонених, ніхто не наважується, але ми говоримо за них. Моя восьмирічна донька питає, можна я скажу, щоб приносили дитячі малюнки на фронт? Що це теж важливо? Можна. Підходить до Ані. Аня робить оголошення. Плаче.” – ділиться емоціями Катерина Алексієнко.

Фото Denys Ganda

“В нас немає жодної інформації про стан здоров’я наших рідних, про місце їх утримання та про умови тих місць де їх утримують.
Наші Захисники і Захисниці мужньо захищали народ України на своїй Землі від ворога котрий прийшов на нашу землю з Війною.
Наші рідні перебували в повному оточені в м. Маріуполь “Азовсталь” даючи відсіч ворогу вони боронили Україну до останнього”, – каже одна з учасниць мітингу, рідна одного з полонених.

“Наші рідні перебувають в полоні понад 18 місяців в повному вакуумі не маючи правдивої інформації того що відбувається в Україні.
Ми рідні відвідуємо в Україні та за її межами всі можливі акції, мітинги спрямовані в підтримку військовополонених де нагадуємо всьому світу про них не даючи забути про наших Захисників і Захисниць. Але ми віримо, сподіваємося на те що і саме їх скоро обміняють і повернуть в Україну додому до їх рідних котрі їх люблять і чекають. Віримо в те що люди будуть нагадувати, боротися до останнього обміняного Захисника і Захисниці”, – кажуть рідні полонених військових.

Фото Denys Ganda

Слідкуйте за нами у соцмережах. Підписуйтесь на наш телеграм канал та сторінку у Фейсбук

Цікаві відео від нашого порталу