До приїзду в Гданськ у нас не було, ані знайомих, ані друзів серед його мешканців. Та для мене не має проблеми заводити нові знайомства. Навпаки тішуся, коли коло знайомих збільшується бо впевнена, що у кожної людини є чому повчитися, і якщо люди перетинаються на своєму життєвому шляху, то це не випадково…
Щодня в різних буденних ситуаціях ми спілкувалися з місцевими жителями. На мою думку гданчани: доброзичливі, конкретні й прямі, ліберальні й вільнолюбні (недарма раніше місто мало назву – вольне място Гданськ). Ці характерні риси творилися віками. До Гданська приїздили люди, які хотіли вільно жити,”заховатись” від різних подій та їх наслідків. Гданчани рахували себе окремою нацією (не поляки, не німці, не голландці) — гданчани.
Деякий час Гданськ (Данціг) навіть був самостійним політичним утворенням – ”вільною державою” зі своєю конституцією й органами влади. А у складі Польщі Данціг, мав широку автономію та особливий статус…
Про ці та інші історичні факти можна прочитати в книгах чи інтернеті. Але нам пощастило дізнаватися про події, які відбувалися в багатовіковому Гданську від нашого нового оточення. А це дещо інше, ніж прочитані рядки…
З однією із перших в Гданську ми познайомилися з дружиною колеги чоловіка по праці. Вона часто організовувала для нас спільні прогулянки й розповідала детально про кожну із будівель, споруд, пам’ятників, про події, які відбувалися в Гданську…
… В давні часи на багате портове місто Гданськ здійснювалися часті напади. Потрібна була ефективна охорона. Гданчани організували її у свій оригінальний (вмотивований та економний) спосіб. Городяни не утримували постійного війська. За кожен відрізок міського муру відповідала певна група ремісників чи купців: гончарі, пивовари, кравці, шевці, пекарі, корабельники, торговці збіжжям, торговці вином, торговці спеціями й т.п. З власної ініціативи вони систематично проходили військову муштру.
Уся зброя зберігалась у Зброярні (Wielka Zbrojownia) – приміщення теперішньої Akademji sztuk pięknych на Targu Węglowym.
В разі загрози, вартові подавали сигнал дзвонами й ремісники залишаючи свої справи, бігли до Wielkiej Zbrojowni по зброю та займали оборону відведеної їм ділянки гданського муру.
