Дорогий читачу! Цією передмовою ми розпочинаємо цикл розповідей під назвою “Експрес на Варшаву…”.

Надихнуло нас на ідею створення такого циклу, як це не банально  –  саме життя, наше сьогодення. Адже нікого не здивуєш, коли на фоні масштабного безробіття й масового зубожіння українців, на запитання: – Що плануєш робити? Отримаєш у відповідь: – Збираюся в Польщу на роботу…

Звичайно й раніше люди з України їздили  заробити копійчину до інших країв (серед яких Польща займала першість й надалі лідирує в цьому). Чоловіки здебільшого на будови, жінки на збір сільськогосподарської продукції. На жаль тепер це явище набуло  більш масштабного характеру. Зараз українці працюють в найрізноманітніших професіях. І на вулицях польських міст, в магазинах та громадському транспорті солов’їну чути дедалі частіше. Здається, що кожний п’ятий у Польщі — то українець. А середньостатистичний поляк вже чітко розрізняє національність, почувши українську мову. Не називаючи всіх прибулих із пострадянського простору “русіками”.

Дедалі більше молоді  приймає рішення про здобуття освіти в польських навчальних закладах, по закінченні яких часто пов’язує своє подальше життя з цією країною.

Також в рази зросла кількість громадян України, які б хотіли залишитись на довший період в Польщі. Про це можемо судити з величезних черг на отримання карт побуту у воєводських управліннях.

І звичайно ж  значно збільшилась  кількість сімей, родин, які вирішили емігрувати до Польщі на постійне місце проживання…