Закінчення одного, завжди передує початку іншого. Перед переїздом до Польщі було ще десять років ведення підприємницької діяльності в різних сферах. Тоді ми не могли собі уявити що доведеться все залишити й поїхати…
У 2005 році всі економічні прогнози вказували на багаторічний будівельний бум в Україні. Досвід роботи чоловіка на будовах в Польщі та Україні забезпечив компетенцію в будівельних питаннях. Міг порадити щодо ремонту та будівництва. На приклад: яку суміш краще використати в конкретному випадку, підрахувати кількість необхідних матеріалів, розхід фарби, які попередні заходи треба виконати, щоб кінцевий результат був якомога надійнішим й тривалим.
Ніби сама собою виникла ідея зайнятися гуртовою торгівлею будівельними матеріалами. Що ми й зробили.В основному цим займався чоловік, працевлаштували також продавців. Я тільки допомагала час до часу по мірі можливостей.
Вдалося організувати гуртову базу будівельних матеріалів. Орендували та обладнали приміщення, придбали різноманітні спеціальні стенди, офісну техніку, навантажувач. Аби забезпечити асортимент й оптимальну кількість товару довелося оформляти іпотечний валютний кредит. Додатково взяли в кредит вантажівку, бо в той час доставляти товар до містечок середніх масштабів треба було самому. Подбали й про рекламу: банери, реклама в місцевих ЗМІ (радіо, газета)…
Звичайно перед тим, як розпочати нову справу склали бізнес-план, все ретельно порахували, враховуючи затрати й виплату кредиту.
Кілька років все йшло добре, навіть розширювали бізнес.
За стабільної економічної ситуації такий бізнес за якихось 4-5 років мав би бути надприбутковим (це згідно з бізнес-планом).
У реальності було по іншому…
Коли оформляли кредит, долар США був по 4,5 грн. А віддавали по 8 грн/1$, пізніше по 12,5 грн/1$, навіть по 14 грн. Це “било” по бізнесу відчутно. З тими стрибками курсу було багато “не смішних” історій: продав товар, а щоб купити наступну партію того самого товару треба було ще докласти…
Крім того, хто займався підприємницькою діяльністю в Україні обов’язково зіткнувся з “прохачами” з усіх державних установ і з найрізноманітніших приводів: на перефарбування мосту, на встановлення пам’ятного знаку, на огорожу для спортмайданчика, на ремонт в школі, на ремонт дороги…і не тільки…
От і маємо: податки заплати вчасно, світло й оренду теж, бери активну участь (фінансово) в суспільному житті, ще й “тримайся на плаву” при нестабільному курсі валюти. Як у прислів’ї: У решеті танцювати й на край не ставати…
Мале підприємництво з усіх сторін ніби навмисно виживалось…
