Повернення із Польщі до неньки України не було безболісним, маю на увазі для чоловіка. Різниця у рівні й стандартах життя, в порівнянні між Польщею та Україною, вже на той час була відчутна…
Тодішня, переорієнтована на євроінтеграцію Польща, швидко змінювалась: в економічній сфері, в державному устрої, в боротьбі з корупцією.
… Після повернення з Польщі в 2004-му році я продовжила працювати в державній установі й навчатися (заочно). Чоловік, два місяці адаптовувався вдома. А потім зайнявся “євроремонтами”. Спочатку працював сам, пізніше організував бригаду з шести чоловік. Робили ремонти у нашому містечку, а коли були замовлення, виїжджали до інших населених пунктів.”Сарафанне радіо” робило свою справу і замовлень було багато.
Займала ця діяльність “24 години на добу”. Складання кошторисів, розрахунок необхідних матеріалів, вибір й доставка тих самих матеріалів. З іншого боку забезпечення бригади необхідними знаряддями праці: перфоратори,“болгарки”, шрубоверти, відбійники, шпателі, молотки та т.п. Також потрібен був робочий транспорт.

Працював разом з бригадою, навчав в процесі виконання конкретної роботи й відповідав за якість зробленого перед замовником. Багато складових в такій діяльності на шляху до доброго результату. Найскладніше в цьому процесі це етап розрахунку за роботу. Коли приходилось розраховуватись за виконану роботу, замовник починав “тягнути” час або “зробіть ще це і тоді розрахуємось”, або зможу віддавати частинами. А хлопцям з бригади потрібно заплати, бо кожному треба сім’ї годувати… І тоді розраховувався з власних коштів, бо як інакше змотивувати людей до роботи.

Понад рік пропрацював у такому режимі.
“Жирну” крапку на цій діяльності поставив випадок, коли після закінчення перебудови й ремонту будинку, замовник взагалі відмовлявся платити домовлену суму. Говорив що це стільки не коштує, і взагалі почав погрожувати сином-прокурором…