Вперше до Польщі на заробітки чоловік поїхав в1999 році. Попередньо домовився з земляками, котрі протягом багатьох років їздили працювати до сусідньої держави. А там все вийшло як в прислів’ї: хотілось як краще, а вийшло як завжди. Роботи, про яку було домовлено, не було. Перебивався тимчасовими підробітками. Як пізніше розповідав, були періоди коли не було за що купити їжу і ночувати доводилося в приміщеннях, яких житлом назвати важко. Брався за кожну можливість заробити. В основному працював на будовах, як помічник майстра. У вільний час – наполегливо вчив польську мову.
Через пів року більш-менш освоївся в Польщі. Роботу знайшов стабільну — перекриття дахів. Дати по візі на той час вже були протерміновані, і додому повертатися було не дуже з чим. Вирішив залишитись працювати якнайдовше. Періодично, через хлопців заробітчан передавав додому невеликі суми…
Пам’ятаю, як чекали можливості порозмовляти. Мобільних телефонів тоді ще не було. Спілкувались раз на тиждень через телефонний автомат, до якого чоловіку треба було добиратися чималий відрізок дороги. Та й картки для тих автоматів коштували не мало.Кілька сотень злотих на місяць витрачалось на розмови. І все ж, то була єдина можливість підтримання зв’язку… Вже пізніше в Польщі почали з’являтися в продажу мобільні телефони.У порівнянні з сучасними були досить громіздкі – “цегли”. Самі телефонні апарати, сім-карти до них і поповнення теж були не дешевим задоволенням…Але спілкуватись стало набагато простіше.
…На той час я продовжувала навчання на заочній формі й влаштувалась працювати до новоствореного державного соціального фонду в Україні. Робота була хороша і навчання цікаве. Але тривала розлука з чоловіком пригнічувала…
Як тільки стало можливо фінансово, виготовила всі необхідні для поїздки документи, взяла відпустку й вирушила до Польщі… Приїжджати вдавалось не так вже й часто, як би хотілось…
Так проминуло майже чотири роки… І назріло питання: де продовжувати наше спільне життя-буття? Чоловік схилявся в бік Польщі, на той час вже мав друга поляка… і мали багато ідей і планів щодо бізнесу. Я ж не змогла відважитись на переїзд… Зваживши все тоді разом повернулись в Україну.
Позитивом, винесеним з цього непростого періоду був здобутий чоловіком в Польщі практичний досвід в будівництві: заливання фундаменту, мурування стін, дахове перекриття, сантехніка, укладання плитки, внутрішні закінчення приміщень, гіпсокартон, декоративне оздоблення… Що звичайно стало у пригоді в майбутньому.