Через інтернет почали шукати польські фірми, які співпрацюють зі скандинавськими країнами. Чому скандавія? За світовим рейтингом добробуту 2015 року, Норвегія посіла перше місце.

Перша спроба була невдалою. Як часто це буває, фірма-посередник знайдена в інтернеті, пропонувала легальну роботу в Польщі, з виготовленням повного пакета документів і звичайно з 100% гарантією. Передоплата 50% вартості послуги, перед початком оформлення пакету документів. З отриманими документами чоловік подав заяву до візового центру, але у візі було відмовлено, причина – фальшиве запрошення. З’ясування стосунків із фірмою не принесло жодних результатів, пояснювали що у візових центрах досить часто бувають відмови й наполягали на доплаті решти суми. Про повернення коштів навіть мови не могло бути…

Після відмови чоловік подав документи на туристично-закупівельну візу, щоб уже точно не відмовили у відкритті.

Це знову потягнуло чималі кошти з сімейного бюджету.

В період очікування на відкриття візи, сконтактувався з фірмою “на пряму”, яка працює на норвезькому ринку і спеціалізується на ремонтах ванних кімнат. Почали листування (стало в пригоді знання польської мови). Чоловік надіслав фото своїх попередніх робіт. Власникові фірми роботи сподобалися і він запросив чоловіка приїхати до Польщі на стажування.

Чоловік поїхав до Польщі в лютому 2016 року. То був його другий “трудовий десант” до цієї країни, довелося повернутися до своєї попередньої професії: ванни, плитка, сантехніка… Стажування пройшов успішно на 12 балів з 12 можливих, згідно з норвезькими стандартами. Переконався в надійності фірми, яка працює в Норвегії багато років.

По закупівельно-туристичній візі можна було перебувати в Польщі 90 днів. Тому для постійної легальної праці та побуту в Польщі подав заяву та необхідні документи до воєводського управління.

Було не легко: багато працював і дуже економив кошти. Висилав додому гроші на виготовлення документів, віз для мене з сином, відкладав на оренду житла для сім’ї…

Перед закінченням терміну візи в травні, після кількамісячної розлуки приїхав додому. Потрібно було особисто закрити підприємницьку діяльність, рахунки в банках, ще кілька формальностей, які вимагали особистої присутності… Й звісно побачитись з батьками, родиною, друзями.

Про переїзд до Польщі вже не було сумнівів…