Наступні літо в Польщі ми вже могли більш-менш спланувати. Мали вже зароблені оплачувані відпустки…

На першому місці була поїздка в Україну, бо дуже заскучали за рідними. Майже рік були “невиїзними” в очікуванні на карти побуту… Вдома пару тижнів пролетіли дуже швидко і потрібно було повертатись до праці. Хоча відчуття відпочинку не було: виснажливі черги на кордоні, розбиті українські дороги, засмічені узбіччя…

А літо продовжувалось…:)

Повернувшись з України, щоб син не нудьгував вдома сам, записали його до літнього харцерського табору. Харцери це польські скаути, що культивують розвиток фізичних, моральних, розумових, духовних якостей у молоді.

… Виїзний табір в лісовій місцевості, біля озера. Насичений подіями й заходами розпорядок дня: фізичні заняття, інтелектуальні ігри, орієнтування на місцевості, плавання на каное та ін. Похідна кухня, проживання в наметах, розмови біля вогнища…

Корисно проведений час без інтернету, телефона, комп’ютера, навіть електроенергії. Але, як вже писала організовані табори в Польщі задоволення не з дешевих. Навіть враховуючи те, що харцерські табори (obozy) співфінансуються з Європейської Унії на 50%, кошт 12 денного перебування дитини в таборі виніс 1000 злотих, 600 злотих за саме перебування і 400 злотих на “укомплектування”(рюкзак, спальний мішок, набір похідного посуду, ліхтарик, спеціальне взуття…).

А літо далі продовжувалось…:)

Ще “кусочок” літнього часу провели разом у подорожі по Європі. Отримання карт побуту серед іншого відкрило нам можливість вільно подорожувати по країнах Шенген зони.

Загалом відвідали шість країн: Чехія, Австрія, Словенія, Хорватія, Венгрія, Словакія. Робили зупинки у Відні та Будапешті. В Хорватії відпочили коло Адріатичного моря.

Скористались послугами сервісу Airbnb (раджу), попередньо забронювавши житло.

На все, про все, два тижні… і маса позитивного заряду й незабутніх вражень…